Всесвітня історія 6 клас 18 01

 Тема уроку: "Життя в стародавній Спарті"

Мета: Ознайомити учнів з суспільним та державним ладом Спарти, формувати уявлення про природу, заняття населення  Показати, що основа могутності Спарти базувалася на її армії. Розглянути закони Лікурга.

Розвивати вміння користуватися різними джерелами історичних знань, оперувати поняттями.

Виховувати толерантне ставлення до різних культур, звичаїв, способу життя.

Основні дати

·   ХІ ст. до н. е. – поява дорійців на Балканському півострові.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання

1. Якими були склад та становище різних груп населення Аттики у УІІІ – УІІ ст. до н. е.

2. У чому, на вашу думку, головна заслуга Солона й Клісфена перед афінянами?

3. Дайте оцінку реформам Солона з позицій демосу й аристократів.

4. Які права мали громадяни Афін? Із чим були пов'язані їхні обов'язки?

5. Яким було значення реформ Клісфена?

ІІ. Виклад нового матеріалу

Постановка проблемного питання: Що повинно бути головним: людина для держави чи держава для людини?

1. Виникнення спартанської держави

Робота з картою

·   Де розташована Греція?

·   Назвіть та покажіть основні області Греції?

·   Які з племен заселяли Балканський півострів?

·   Де оселилися племена ахейців, дорійців?

·   Показати на карті Південну Грецію. ·   Ця частина країни – півострів причудливої форми з назвою Пелопоннес, що означає острів Пелопса. Пелопоннес і справді майже острів і лише вузький перешийок з’єднує його з рештою Греції. Тут греки-дорійці заснували м. Корінф, тому перешийок називається Корінфським. ·   Міф про походження назви Пелопоннес. ·   Знатний юнак Пелопс втік, рятуючись від ворогів, зі свого рідного міста. Він знайшов приют у могутнього царя Еномая, який правив у Південній Греції. Одного разу Пелопс побачив дочку Еномая – прекрасну Гіпподамію і полюбив її. Але цар не бажав видавати дочку заміж; йому було передбачено, що він загине від руки її майбутнього чоловіка. Еномай оголосив, що Гіпподамія стане дружиною того, хто переможе його у змаганнях на колісницях. Цар знав, що у всій Греції не було рівного йому в мистецтві управляти кіньми. Багато женихів приймали виклик Еномая, кожному дозволяв він відправитись в дорогу раніше себе, потім наздоганяв їх і вбивав ззаду списом. Голови женихів, що загинули, були прибиті до дверей палацу Еномая. Зрозумів Пелопс, що лише хитрістю може вдатися йому перемогти в змаганнях. Вирішив він підкупити слугу царя – Миртила: «Якщо допоможеш згубити Еномая, віддам тобі півцарства. Заміни залізні осі на колісниці на воскові. Миртил пообіцяв і зробив. Еномай загинув. Пелопс взяв в дружини Гіпподамію і заволодів всім царством. З тих пір Південна Греція стала називатися «островом Пелопса», по грецькому Пелопоннесом. З Миртилом Пелопс ділитися не став, а хитрістю скинув з високої гори в море. Падаючи, Миртил прокляв Пелопса і все його потомство. З тих пір численні біди переслідували потомків Пелопса. ·   У Південній Греції на півострові Пелопоннес, на його південному сході, розташована область Лаконіка. Із трьох боків її оточують високі гори. ·   Морські береги незручні для мореплавства. Це не сприяло розвитку торгівлі, проте забезпечувало природний захист від зовнішніх ворогів. ·   Порівняно з Аттикою в Лаконіці було багато родючих земель, особливо в долині р. Еврот. Ще родючішими були ґрунти Мессенії.   Гра «Відгадай, хто?» ·   Після їхнього приходу в Греції припинився розвиток держави і відновилися родоплемінні відносини. ·   Розгромили міста Мікени, Тірінф, Пілос, але не змогли підкорити Аттику. ·   Навчили греків обробляти залізо. ·   У результаті нашестя цього народу загинула мікенська культура. ·   У Південній Греції наприк. ІІ тис. до н. е. оселилися войовничі племена дорійців, які створили державу Спарту на берегах р. Еврот. ·   Спартанці завоювали сусідню область Мессенію. Робота з літературним джерелом. Уривок вірша спартанського поета про ці події. Силою великого царя, улюбленця богів Феопомпа, Взяли Мессенію ми, край безмежних полів, Тут благодать для хлібів, благодать для плодових дерев,  Двадцять без малого років билися за цю країну Хоробро, відважно, не відаючи страху, в могутніх десницях Списи стискаючи, батьки наших шановних батьків, Але на двадцятий лише рік, покинувши щедрі землі, Ворог побіг, кидаючи вежі в Ітомських горах. Запитання: ·   Чим так приваблювала Мессенія завойовників? ·   Як ви думаєте, чи спартанці вважали себе завойовниками? ·   Про які саме події пише автор? Розкажіть про них. ·   Покажіть на карті м. Спарту і області підвладні спартанцям. Визначте словами їх місцеположення. ·   Вони перетворили мессенців на своїх рабів і назвали їх ілотами. ·   Ілоти обробляли землю, пасли худобу. Вони не мали ніяких прав, кожен спартанець міг скривдити і навіть убити ілота. ·   Щоб тримати в покорі ілотів, спартанці щороку вбивали найкращих з них. ·   Хто такі спартанці та ілоти? ·   Періеки – нащадки корінного населення, які мали деякі права, бо визнали владу дорійців. Вони були вільні, їм дозволялося займатися ремеслом, торгівлею. Проте ніяких політичних прав, як і ілоти, вони не мали. Вони не могли володіти землею і брати участь у громадському житті. ·   Періеки сплачували данину, а дехто з них служив у війську. ·   Лише спартіати, нащадки завойовників-дорійців, мали всі права у своїй державі. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Їхнім основним заняттям була війна. Спартіати Періеки (ті, які живуть навколо) Ілоти (раби) ·   Спартанська держава була ізольована від зовнішнього світу. Іноземці в Спарту допускалися дуже рідко, хіба що посли чи почесні гості. ·   Спартанцям заборонялося виїжджати за межі батьківщини без дозволу влади, щоб вони не перейняли в чужоземців їхніх звичаїв і смаків.

2. Державний устрій і суспільне життя Спарти

Закони Лікурга.

Коментоване читання.

Головним джере­лом чвар у суспільстві Лікург уважав багатство й бідність, тому він зрівняв усіх за майновим станом (здійснив переділ землі). Пристрасть до збагачення він вирішив викоренити шляхом скасування золотих і срібних монет і введенням залізної монети — важкої, незручної (у вигляді довгих прутів), яка до того ж мала невелику вартість.

Лікург уважав виховання найбільш дієвим засобом наведення по­рядку в суспільстві, тому вже від семи років дітей виховувала держа­ва, а не батьки.

Запровадження законів Лікурга привело до того, що Спарта стала «громадою рівних». Зміцнити цей стан допомогло введення спільних трапез — сиситій. Для підтримання суворості звичаїв Лікург заборонив виїздити з країни та подорожувати, доступ іноземців до Спарти також був обмежений.

Запитання:

Чим   було  викликане   запровадження  таких   суворих   законів у Спарті?

Відповідь:

Основним завданням спартанської держави стало утримання в покорі поневолених народів, які годували спартанців. Кожен спартіат із дитинства готувався стати воїном.

3. Соціальний та державний устрій Спарти.

Робота зі схемою.

Законодавство Лікурга безпосередньо стосувалося й організації управління суспільством. (Учитель доповнює схему «Соціальний та державний устрій Спарти», яка демонструвалася під час розгляду першого питання нового матеріалу.)

		5 ефорів
	2 царі

 

 

 

 

 

Герусія (28 осіб) рада старійшин

                                                                    

 

 

Спартіати	Апела — збори спартіатів
Періеки (ті, які живуть навколо)	Вільні люди, позбавлені прав
Ілоти (раби)	Безправні селяни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Члени герусії обговорювали питання, а народні збори - апела - могли схвалити або відхилити їхнє рішення. Ефори наглядали за царями і всіма посадовими особами. Царі були суддями, головноко­мандувачами і верховними жерцями, мали право оголошувати війну й укладати мир, відали зовнішньою політикою.

Слід підкреслити, що найбільш безправною групою населення були ілоти; вони обробляли землю спартіатів і сплачували господа­рям певну частину врожаю. Ілоти вважалися рабами не окремих гро­мадян, а всієї держави. Вони могли заводити сім'ї, володіли майном. Спартіати найбільше побоювалися мессенських ілотів. Після приду­шення повстання 464-454 рр. до н. е. спартіати почали здійснювати криптії: спартанська молодь вирушала вночі за межі міста й убивала зустрінутих ілотів. Уся система виховання в Спарті була спрямована на формування безстрашного, холоднокровного, витривалого воїна, якому байдуже прагнення до розкоші і багатства. Юнаки починали військову службу з 20 років, а тривала вона до 60 років. Із семи років хлопчики жили в загонах - агелах. Дітей виховували невибагливими, стійкими, привчали до беззаперечної покори. Вони самі добували собі дрова та їжу, у тому числі й крадіжками. Говорити їх учили коротко, по суті, звідси пішов вираз «говорити лаконічно», тобто як житель Лаконіки. (Як ілюстрацію до розповіді вчителя можна зачитати уривок із підручника про те, як спартанський хлопчик украв лисеня.)                                                                                 

Характеристика спартанського законодавства

·   Громадяни Спарти жили за законами, які запровадив мудрець Лікург, який нібито діставав поради від самого бога Аполлона через Дельфійського оракула. ·   Народні збори – приймали усі найважливіші рішення. Затверджували закони, оголошували війну, укладали мир, обирали старійшин, затверджували рішення герусії. У зборах брали участь чоловіки-спартіати, які досягли 30 років. ·   Герусія – рада старійшин – складала закони і визначала політику держави. Кожен із членів якої був не молодшим за 60 років. Вона фактично керувала державою, розглядала судові справи, могла відмінити будь-яке рішення народних зборів чи розпустити їх. До складу ради входили також двоє царів віком понад 30 років. ·   Обирали двох царів, які в мирний час були верховними жерцями, а у воєнний – головнокомандуючими. Їхня влада була спадковою. ·   Лікург заборонив золоті і срібні гроші. Замість них він запровадив залізні гроші, великі й незручні, щоб їх нікому не кортіло вкрасти. ·   Спартіат завжди ходить, тримаючи в руках списа, щоб бути сильнішим від ілота, коли той збунтується. ·   Спартанські сім'ї одержували у володіння однакові земельні ділянки. Їх не можна було продати чи дарувати, позаяк уся земля в Спарті вважалася власністю держави. Разом із землею поділили й ілотів. ·   Спартанцям заборонялося займатися ремеслом, торгівлею, єдиним їхнім заняттям була військова справа. ·   Зброю і ремісничі вироби виготовляли для них періеки. ·   Земельний наділ спартанцям обробляли ілоти. ·   Спартанці не могли продати, звільнити чи вбити ілота - сім'ї ілотів, як і земля, належали державі. ·   Спартанцям не дозволялося якимось чином виділятися. Прикраси і коштовності були заборонені, будинки споруджувалися без розкоші і прикрас. Навіть царі не перевершували багатством простих громадян.

Заповніть пропуски в тексті

Уся земля була проголошена (власністю держави) і поділена на наділи. Разом із землею було поділено і (ілотів). Усі раби належали (державі).

3. Посилення Спарти в другій половині VI ст. до н. е.

Розповідь учителя.

У другій половині VI ст. до н. е. Спарта підкорює Аркадію, що дає їй можливість у 550 р. до н. е. створити Пелопоннеський союз, до якого ввійшли Коринф, Мегара, Егіна. Метою створення цього союзу було досягнення гегемонії Спарти в Елладі і боротьба з Афінами.

У 511—510 рр. до н. е. спартанці організували похід проти Афін і вигнали звідти тирана Гіппія. За іронією долі, у результаті до влади в Афінах прийшла демократична партія, із якою олігархічна Спарта і Пелопоннеський союз пізніше вели запеклу боротьбу.

СПАРТА
Розквіт	Занепад
1. Військова могутність держави.                            2.  Суворе дотримання законів Лікурга.	1. Гальмування господарчого та культурного розвитку.                  2. Відмова від законів Лікурга.

4. Побут спартанців

·   Кожний спартіат з дитинства готувався стати хоробрим, витривалим воїном. Справжній спартанець ніколи не питає, скільки ворогів, він питає: «Де вони!?» ·   Усі спартанці носили грубий одяг, жили в однакових одноповерхових дерев'яних будинках. ·   Мали визначені форми зачісок, бороди і вусів. ·   Під час будівництва дозволялося використовувати сокиру, і лише при виготовленні дверей – пилу. Давньогрецький історик Ксенофонт про спартанців ·   Не треба дбати про багатство й одежу, тому що в Спарті прикрасою служить не розкіш убрання, а здоров'я тіла. ·   Їжу він дозволив споживати громадянам у такій кількості, щоб вони надто вже не наїдались, але й не терпіли від голоду… ·   Лікург установив спільні обіди для спартанців, щоб усі почувалися рівними. Чоловіки харчувалися в громадських їдальнях простою їжею: овочами, трохи сиром, зрідка – рибою та м'ясом. ·   Улюбленою стравою спартанців була юшка з бичачої крові із сочевицею, оцтом і сіллю. Страва поживна, але несмачна.  Крім спартанців, її ніхто не міг їсти. ·   Розповідають, що одного разу перський цар змусив полоненого спартанця приготувати йому таку юшку. Коли правитель спробував її, то не міг утриматися від жарту: «Тепер я розумію, чому спартанці так мужньо ідуть на смерть: для них краще загинути, аніж таке споживати». ·   Із 16 років і до старості спартанець зобов'язаний був служити в армії. ·   У 30 років він вважався повнолітнім і мав право отримати ділянку землі й одружитися.

·   Робота з історичним джерелом ·   Прочитайте та прокоментуйте уривок з твору Ксенофонта «Лакедемонська політія». «… Лікург помітив, що підліткам більше, ніж іншим, властива самовпевненість і нахабство. Тому він поклав на юнаків найбільше робіт та обтяжив їх численними заняттями. Кожний хто ухилявся від праці, не мав права домагатися в майбутньому високих посад». ·   «Займи позицію». Учні намагаються визначити негативні та позитивні сторони спартанської системи виховання. Висновки. ·   Основним завданням Спартанської держави стало утримання в покорі поневоленого населення. ·   Кожен спартіат мав з дитинства готуватися стати воїном.Відповідь на проблемне питання.

Самостійно записати в зошиті визначення понять:

Спартіати - 

Піріеки -

Ілоти -

ІV. Домашнє завдання

1.     Опрацювати § 32.

2. Готуємося до практичного заняття:

- Пригадайте, що вам відомо про історію Спарти. Де ви чули про спартанців? Які художні фільми, присвячені цій державі, ви дивилися? Чим вони вам запам’яталися?

·   Про що свідчать наведені вислови спартанців?

1. Не місця прославляють людей, а люди прославляють місця.

2. Ми, спартанці, питаємо не скільки воїнів, а де вони.

3. Одну спартанку, захоплену в полон, продавали в рабство. Покупець спитав, що вона може робити. Дівчина відповіла: «Бути вільною».

4. На війні кульгавість – не біда! Адже там треба не бігати, а стійко стояти на одному місці.

Переглянути відео: