Тема уроку: "Микола Васильович Гоголь Петербурзький етап творчості письменника Гоголь та Україна Таємниці Гоголя "Ревізор"
Слово вчителя Його ім’я ставлять поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте. Все його життя до сих пір залишається нерозгаданою таємницею. Його переслідувала містика і після його смерті залишилося більше запитань, ніж відповідей. Ім’я цієї постаті – Микола Васильович Гоголь, а про його життєвий і творчий шлях ми і поговоримо на сьогоднішньому уроці. IІІ. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ 1. Повідомлення вчителя про життєвий і творчий шлях М.В. Гоголя. Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Згідно з сімейними переказами він походив із старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був у кінці XVII століття гетьманом Правобережної України. У сім’ї Гоголів було 12 дітей: 6 хлопчиків та 6 дівчаток. Двоє старших не вижили, тому Микола був найстаршим серед дітей. Батько Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський був чудовим оповідачем і писав п'єси для домашнього театру українською мовою. Таке захоплення батька визначило інтереси майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру. Мати Гоголя, Марія Іванівна , уроджена Косяровська, видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Тож вона для Миколи була радше старшою сестрою, аніж матір’ю. Коли батька не стало, хлопцеві було всього 15. Він став єдиною опорою та надійним плечем для матері та молодших дітей. Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до мови та відчуття слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень, прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словника. У 1818-1819 роках — навчався в Полтавському повітовому училищі. Потім в 1821 році він вступив в клас Ніжинської гімназії, де вивчав юстицію. У шкільні роки письменник не відрізнявся особливими здібностями у навчанні. Добре йому давалися тільки уроки малювання і вивчення російської словесності. Писати у нього виходило лише посередні твори. У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника. Гоголь починає писати свої перші твори. Його літературним дебютом був твір «Ганц Кюхельгартен», хоча це видання чекав трагічний фінал. Можна виокремити його збірки: «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Мирго-род», «Арабески», «Петербурзькі повісті». Під якими псевдонімами не писав М.Гоголь: Пасічник Рудий Панько, В. Алов, П.Глечик, Г.Янов, N.N. Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства»: Мріючи про літературну діяльність, 1828 року Гоголь поїхав до Петербургу. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів. Зараз варто зосередити нашу увагу на Петербурзькому періоді у житті письменника. Із 43 прожитих років у Петербурзі він прожив лише 8. Він не любив столиці Російської імперії. Гоголь писав, що при згадці про Петербург мороз проходить по шкірі і вона вкривається сирістю. Ніщо там не приносило йому радості і Петербург залишився до письменника холодним і байдужим. Там навіть немає музею Гоголя (є у Москві), а пам’ятник йому встановили лише на честь 200-ліття від дня народження письменника. У Миколи Васильовича є збірка під назвою «Петербурзькі повісті». До неї увійшли такі твори: «Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Нотатки божевільного», «Коляска». У Петербурзі Гоголь відчув себе драматургом. Тут на сцені Александрійського театру відбулася прем’єра його п’єси «Ревізор». На ній був присутній імператор Микола І. Після перегляду він промовив: «Ну й п’єска. Всім дісталося, а мені - найбільше». Цими словами імператор висловив своє позитивне ставлення до творіння Гоголя і врятував від нещадної критики з боку літературознавців. Наприкінці 1833 року Гоголь клопочеться про місце пофесора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з Михайлом Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором цього ж університету. 1835 року займає кафедру історії у Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він остаточно порвав з педагогічною діяльністю. Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію. В Італії пише перший том поеми-романа «Мертві душі», що виходить дру-ком 1842 року. 1848 року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але незадовго перед смертю спалив рукопис. Невдовзі після цього Микола Васильович Гоголь помер. Останні 5 років письменник прожив у Москві.
2. Перегляд відеоролика «Обличчя української історії: Микола Гоголь». https://www.youtube.com/watch?v=XtbGj31BZ6w Самостійна робота
доповнити речення, вписуючи основні факти із біографії письменника.
Микола Васильович Гоголь народився у містечку _______________________________ ________________ у ______ __ році. Освіту майбутній письменник здобував у ________________________________, а згодом у _________________________________________________. У 1828 р., мріє про літературну діяльність і переїжджає до _________________. Його перший твір мав назву ___________________________________________. Збірки, які вийшли з-під пера Гоголя: ___________________________________ ____________________________________________________________________. Письменник багато подорожував і відвідав _______________________________ ____________________________________________________________________. Серед найвідоміших творів письменника - ________________________________ ____________________________________________________________________. Життя Миколи Гоголя обірвалося у ___________ році. Похований письменник у _______________.
4. Повідомлення вчителя про популярність образу Гоголя та його вплив на розвиток культури та архітектури. Багато творів Гоголя були екранізовані або за їх мотивами були створені кінороботи. Серед них – «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Вій», «Пропала грамота», «Дума про Тараса Бульбу». В Україні існує щорічний фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest. Письменнику та його творам присвячено багато монет (додаток 1). На його честь споруджено багато монументів (додаток 2). У місцях, де Гоголь тривалий час жив і працював, відкрито музеї, зокрема, у с.Гоголеве Полтавської області та у Москві, де письменник провів свої останні роки життя. Все це свідчить про те, що нащадки пам’ятають про письменника, шанують його та намагаються увіковічнити його ім’я.
5. Перегляд відеоролика про музей-садибу Гоголя на Полтавщині. https://www.youtube.com/watch?v=3B-OSgJ1DLA
Український історик,археолог,
етнограф, належав до хлопоманів; співорганізатор Київської громади.
3.Встановіть
послідовність подій, вказавши роки цих подій.
ØВалуєвський циркуляр;
ØКримська війна;
ØСкасування кріпацтва у Наддніпрянщині
ІІІ
рівень
Охарактеризуйте причини прийняття та наслідки заборонного
акту російської імперської влади (Валуєвського циркуляру) на динаміку розвитку
українського руху.
ІV
рівень
Модернізаційні процеси другої половини ХІХ ст. спричинили
значні зміни у сільському господарстві на українських землях. Напишіть два
листи від іноземних мандрівників, які подорожували українськими землями зі
сходу на захід у першій та другій половині ХІХ ст.Вкажіть на ті зміни у сільському
господарстві, які повинні були б привернути їхню увагу.
Тема уроку: "Продовження Національно-визвольної війни 1654- 1657 рр"
Мета:
·розповідати про перебіг воєнних дій у 1654—1655 рр.;
·охарактеризувати причини, зміст та наслідки для України
укладання Віленського перемир’я
·пояснювати, як і чому відбулася зміна зовнішньополітичної
орієнтації Б. Хмельницького;
·удосконалювати набуті вміння і навички;
·виховувати почуття поваги до історичного минулого
Батьківщини.
Основні дати:
19—21 січня 1655 р. — битва під Охматовим; вересень 1655
р. — битва під Городком, облога Львова; 24 жовтня 1656 р. — підписання
Московською державою і Річчю Посполитою Віленського перемир’я.
Необхідно:
·характеризувати
основні воєнно-політичні події Національно-визвольної війни українського народу
проти Речі Посполитої у 1654–1655 рр. і давати їм історичну оцінку;
·визначитинаслідки для
України укладання Віленського перемир’я;
·працювати
з історичними джерелами і на їх основі робити висновки та узагальнення, давати
оцінку історичним подіям і висловлювати свою точку зору щодо них, складати розгорнуту
характеристику історичному діячу, визначати його місце і роль в історії
України.
На
попередніх уроках ми з вами розглянули перемоги та поразки козаків, аналізували
зміну союзників Б.Хмельницького. Як вплинули події 1654-1655 рр. на подальших
хід національно-визвольної війни та на політику Б.Хмельницького сьогодні
спробуємо дізнатися.
І тема сьогоднішнього уроку:
«Воєнно-політичні події 1654–1655 рр. Віленське
перемир’я»
На уроці ви повинні запам’ятати:
·Основні військово-політичні події
1654-1655 років;
·Союзників Богдана Хмельницького
під час війни;
·Наслідки для України підписання
Віленського перемир’я.
Вивчення нового матеріалу
Воєнно-політичні події
1654–1655 рр.
У січні 1654 p., після отримання
повідомлень про події в Переяславі, уряд Речі Посполитої став готуватися до
нової великої війни. Московська держава розірвала дипломатичні відносини з
Річчю Посполитою і вступила у війну з нею на боці Гетьманщини.
У лютому 1654 р. 20-тисячне польське
військо вторглося на Поділля і Брацлавщину. Так, місто Немирів було взяте в
облогу, але ніхто з жителів у полон не здався, і воно було знищене поляками.
Проте, дійшовши до Брацлава й Умані, через опір населення і протидію козацьких
військ полковників В. Томиленка та І. Богуна, поляки були змушені відступити.
Тим часом головні воєнні дії
розгорталися на території Білорусі та Смоленщини. Хмельницький на вимогу царя у
травні 1654 р. направив туди 18-тисячне козацьке угруповання, очолюване
наказним гетьманом Іваном Золотаренком. Унаслідок успішних воєнних дій на
кінець 1654 р. від польсько-литовських військ було звільнено південь Білорусі
та всю Смоленщину.
Кримське ханство негативно поставилося
до рішень Переяславської ради. Після того як Хмельницький проігнорував вимогу
Іслам-Гірея розірвати союз із Московією, татари пішли на союз із поляками. 10
липня 1654 р. між ними було укладено «Вічний договір», що передбачав взаємну
допомогу «проти будь-якого ворога».
У жовтні—листопаді 1654 р. 30-тисячне
польське військо на чолі з коронним гетьманом Стефаном Потоцьким вторглося на
Поділля. Поляки діяли з надзвичайною жорстокістю, знищуючи все населення.
«Облога Буші»
Героїчним
опором переважаючим силам ворога уславилося невелике подільське містечко
Буша. Його захищали близько 6 тис. козаків, міщан, подільських опришків і
загін повстанців-молдаван. Протягом 18—20 листопада захисники Буші відбивали
запеклі штурми поляків. Коли після кровопролитного бою вони вдерлися до
міста, жителі підпалювали домівки, знищували своє майно та продовжували
боротися з ворогом на вулицях. Відчуваючи поразку, вони кидалися у вогонь,
віддаючи перевагу смерті, аніж полону. Дружина одного з місцевих козацьких
старшин зустріла поляків, які оточили її презирливим глузуванням, а потім
піднесла вогонь до діжки з порохом. Частина захисників Буші, що обороняла
замок, не маючи сил протистояти ворогу, підпалила пороховий погріб. Від
величезного вибуху вони загинули разом із польськими військами, які обложили
замок.
Близько
70 бушанців (переважно жінок і дітей) сховалися в печері. Після того як їх
знайшли поляни, вони відмовилися здатися й відстрілювалися до останнього.
Ніхто з них не здався, і тоді поляни спрямували в печеру воду потоку, що
протікав поряд, і затопили печеру. У ній загинули останні нескорені бушанці.
На початку грудня 1654 р. в Україну вторглася і
приєдналася до польської армії 20-тисячна татарська орда на чолі з ханом
Менглі-Гіреєм. Болісно переживаючи спустошення поляками й татарами Поділля,
Хмельницький очікував прибуття московських військ. 13 січня 1655 р. до нього
приєдналися 10—12 тис. вояків війська воєводи Василя Шереметьева. Гетьман
поспішив із 40—42-тисячною україно-московською армією під Умань.
27 жовтня 1654 року 30-тисячне військо Речі
Посполитої на чолі з коронним гетьманом Станіславом Потоцьким вирушило на
Поділля та Брацлавщину. Тоді ж молодий кримський хан Мегмет-Гірей запропонував
Богданові Хмельницькому відновити військовий союз, розірваний після
Переяславської угоди: «Відкиньте від себе Москву, а з нами будьте у приязні».
Проте Хмельницький відмовився, і Мегмет-Гірей уклав угоду з польським королем.
8 грудня шляхетське військо Речі Посполитої з’єдналося поблизу Брацлава з
30-тисячною татарською кіннотою, а 10 (20 січня) вони оточили Умань, яку
обороняв полк І. Богуна разом із місцевими жителями. Щоб укріпити місто і
зробити фортечні вали неприступними для ворога, Богун звелів облити їх водою і
перетворити на крижані гори. Успішно відбивши низку атак, він відтягнув на себе
значні сили польської армії.
Вирішальна битва відбулася 19—21 січня1655 р. неподалік від Охматова. Під час
запеклої битви, що велася посеред поля в лютий мороз, з обох сторін загинуло до
30 тис. осіб. Ніхто з противників не здобув переваги, але одночасно не мав сил
продовжувати воєнну кампанію. Наступ польсько-татарського війська вглиб України
було зупинено.
Фізкультхвилинка (вчитель називає битву
Національно-визвольної війни, якщо цю битву Б. Хмельницький виграв, учні
плескають в долоні, якщо ні, учні тупочуть ногами)
1.битва під Жовтими Водами (виграв)
2.Корсунська битва (виграв)
3.Пилявецька битва (виграв)
4.Зборівська битва (нічия)
5.битва під Берестечком (програв)
6.битва під Батогом (виграв)
Битва під Охматовим
До
ставки Хмельницького під Білою Церквою підійшла союзна 20-тисячна московська
армія на чолі з В. Шереметьєвим і В. Бутурліним та разом із 70-тисячним
козацьким військом одразу виступила до Умані. Військо мало 50—60 гармат.
Попереду йшов Полтавський полк під командуванням полковника Мартина Пушкаря.
Дізнавшись про це, поляки з татарами відступили від Умані й оточили загін
Пушкаря, який зайняв оборону в невеликій фортеці Охматові, а ввечері в
п’ятницю 19 (29 січня) 1655 р. за чверть милі від Охматова супротивники
зійшлися в долині річки Багви.
Битва
на лютому морозі тривала цілу ніч. Солдати коронного війська під
командуванням коронного обозного Стефана Чарнецького прорвалися до
московського табору і в рукопашному бою захопили там 20 гармат і 300 бочок
пороху. Московські стрільці стали кидати зброю та хоругви і здаватися, однак
були відбиті козаками. За словами очевидця-шляхтича, «трупом жолнірським
козаки отаборились, бо не тилко вдень, а й уночи билися рукопаш», тобто
спорудили укріплення з возів та тіл загиблих і три дні оборонялися без води
та вогню. У неділю козаки запропонували переговори й домовилися з татарами
про нейтралітет. У вирішальний момент Богун із козацькими загонами непомітно
вийшов з Умані та вдарив у тил польсько-шляхетського війська. Татари,
переконавшись у безрезультативності облоги табору, спішно залишили поле битви
й почали грабувати українські села. 22 січня весь табір, не порушуючи
замкнутості своїх рядів, пробився через ворожі застави до Охматова і після
завзятої битви визволив загін Пушкаря, що перебував у фортеці.
Обидві
сторони втратили убитими по 15 тис. вояків, зокрема в московській армії
загинуло 9 тисяч. Виснажені супротивники до весни припинили бойові дії.
У
козацькій традиції за рівниною у двох верстах від Охматова між річками Багвою
та Буртою закріпилася назва «Дрижипіль», оскільки поле бою дрижало від холоду
і вогню.
Намагаючись зруйнувати кримсько-польський союз,
гетьман повідомив турецькому султану, що згодний прийняти його протекцію. У
відповідь Мехмед IV наказав кримському хану утримуватися від нападів на
Гетьманщину. Становище Речі Посполитої ускладнилося. Українські війська
наказного гетьмана І. Золотаренка захопили Мінськ, а пізніше разом із
московськими полками — Вільно і Ґродно. Із півночі на Польщу рушив шведський
король Карл X Густав, що претендував на польську корону, і швидко здобув
Варшаву й Краків.
Хмельницький вирішив використати сприятливу для себе
ситуацію і звільнити з-під польської влади західноукраїнські землі. 19 вересня
1655 р. україно-московська армія взяла в облогу Львів. Напередодні відбулась
битва під Городком, яка завершилася перемогою україно-московського війська.
Пізніше вона захопила Ярослав, Люблін, Яворів, Янів
та інші міста, вийшовши в окремих місцях до Вісли і за Сян. Однак це не
сподобалося шведському королю, який став вимагати від Хмельницького зняти
облогу Львова й відступити до Гетьманщини. До того ж гетьман дізнався, що
Менглі-Гірей, порушивши заборону турецького султана, разом з ордою вдерся в
Україну й просувається до Львова. У цих умовах наприкінці жовтня Б.
Хмельницький наказав відступати. Перед цим він зустрівся з послом польського
короля й заявив про готовність укласти мир і надати допомогу в боротьбі з
ворогами. В обмін на це він пропонував полякам відмовитись від претензій на
володіння «усім Руським князівством» та визнання входження до нього
західноукраїнських земель. Хоча, на думку гетьмана, польська шляхта на це
ніколи не погодиться, а козаки не відступлять від цієї умови.
Відступаючи, україно-московські війська були двічі
атаковані татарами, але успішно відбилися. З огляду на це 12 листопада 1655 р.
під Озерною Мехмед-Гірей уклав угоду з Хмельницьким про невтручання Кримського
ханства в боротьбу Гетьманщини та Московської держави з Річчю Посполитою,
відновлення україно-татарської дружби та заборону татарам чинити напади на
українські й московські землі.
Віленське перемир'я – угода
між Річчю Посполитою і Московською державою, досягнута в серпні–жовтні 1656 р.
в місті Вільно. Її укладання спонукало Б. Хмельницького до спроб змінити
спрямування зовнішньої політики Гетьманщини.
Робота з історичним джерелом
Віленське перемир'я
·Річ Посполита та Московія припиняли між собою воєнні дії;
·обидві сторони зобов’язувалися не розпочинати мирних переговорів зі
Швецією;
·обговорювалося питання про встановлення державних кордонів і обрання
Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна ІІ Казимира;
·територія Гетьманщини визначалася за умовами Білоцерківського договору в
межах Київського воєводства. У разі обрання царя королем Речі ПосполитоїГетьманщина залишалася у її складі.
Запитання
1. Як ви вважаєте, чому Росія та Польща пішли на
підписання Віленського перемир’я?
2. На яких умовах воно було підписане?
3. Як за цим договором визначалася доля Української
держави?
4. Поміркуйте,чибулоВіленськеперемир’япорушеннямукраїнсько-російського договору 1654 р.? Чому
ви так вважаєте?
Відверте нехтування московською стороною інтересами
Гетьманщини обурило гетьмана і старшину. В укладенні Віденського перемир’я вони
вбачали порушення «Березневих статей» 1654 р. Хмельницький активізував зусилля
з укладення воєнно-політичного союзу зі Швецією та Трансільванією, спрямованого
проти Речі Посполитої і Кримського ханства.
У грудні 1656 р. в угорському місті Рандоті було
підписано договір про союз між Швецією і Трансільванією. Розподіл території
Речі Посполитої за його умовами передбачав перехід західноукраїнських земель до
Трансільванії. Рандотський договір засвідчив, що трансільванський князь і
шведський король, потребуючи допомоги Гетьманщини, водночас не хотіли її
зміцнення за рахунок приєднання Західної України.
Підсумки уроку.
Воєнна кампанія 1654—1655 pp. була дуже важкою для
української армії. Її перебіг поглибив переконаність Хмельницького в тому, що
жодний із його союзників не бажає зміцнення Української гетьманської держави.
Укладення польсько-московської Віденської угоди
спонукало Хмельницького до спроби зміни напрямку зовнішньої політики.
·розвивати вміння показувати на карті Англію, її основні міста;
· мати уявлення про розвиток Англії у період Середньовіччя;
· розповідати про реформи Генріха II Плантагенета;
·знати про процес формування в Англії станової монархії.
продовжити формування уміння встановлювати причинно-наслідкові зв`язки,
висказувати думки на ґрунті отриманої інформації;
·формувати
повагу у школярів до боротьби англійського народу за свою незалежність.
В Англії централізовану
державу почало складатися в другій половині 11 століття, тобто набагато раніше,
ніж у Франції. Спробуйте з'ясувати, чому і як це сталося?
Вивчення нового матеріалу
1. Норманське завоювання
Англії На початку Х ст. на півночі Франції з’явилося нове князівство -
Нормандія. В XI ст. його очолив енергійний, властолюбний та розумний герцог
Вільгельм.
В Англії у цей час тривала боротьба з датчанами. У 1042 р. англійський король
Едуард Сповідник вигнав датчан з острова. У 1066 р. він помер, не залишивши
спадкоємця. Англійці обрали нового короля - Гарольда.
1) Як ви вважаєте, хто був автором документа - прихильник чи противник
нормандського завоювання?
2) На якій підставі Вільгельм II почав завоювання Англії?
3) Чому, на вашу думку, Гарольд програв битву при Ґастінґсі?
4) Яким чином Вільгельм II зумів утримати владу над Англією?
5) Який громадський порядок, що існував у Західній Європі, змінив Вільгельм
II?
6) Що було записано у «Книзі страшного суду»? Чому ця книга отримала таку
назву? Для чого ця книга була складена?
Текст 1. З діянь Вільгельма II, герцога норманів, короля англів [20, C.
264]
Раптово дізналися у нас (в Нормандії)..., що Англія позбавилася свого короля
Едуарда [Сповідувача] та що Гарольд оволодів його короною... Вільгельм
порадився зі своїм оточенням і вирішив помститися зброєю за завдану йому
образу... він зважився повернути силою спадок, якого його позбавили...
Папа Олександр (II)... дав йому... благословення.
Нарешті, цілий флот, зібраний з такими стараннями, залишив гирло р. Діви..., де
він доволі часто чекав на попутний вітер, і... безперешкодно увійшов до порту
Пепепсеп поблизу Ґастінґса, 28 вересня 1066 р.
Текст 2. З великої історії Англії, або хроніки від 1066 до 1259 рр. Матвія
Паризького [22, C. 78-79]
Зі смертю Едуарда перервалася королівська лінія в Англії... Гарольд.., посівши
трон, поклав на себе без церковного благословення корону.
Вільгельм, герцог Нормандії..., відправив послів до папи Олександра з проханням
затвердити... задумане ним завоювання (Англії)... Вільгельм зібрав... баронів й
спитав у кожного... думку щодо цієї виправи. Усі вони зобов’язалися діяти із
завзяттям, дали герцогові багато обіцянок... У призначений день вони...
прибули... Усі зійшли на кораблі й за сприяння швидкого вітру, пристали до
Ґастінґса...
Гарольд..., коли до нього дійшла звістка про прибуття Вільгельма..., негайно
поспішив до Ґастінґса...
З обох сторін зроблені були всі... приготування. Англійці..., піші, озброєні
своїми двосічними сокирами і з’єднавши щити..., утворили непроникну стіну...
Гарольд - також піший - стояв разом з братами біля свого прапора, щоб нікому не
могло спасти на думку втекти... Вільгельм озброїв свій передовий загін
піхотинців луками та дротиками, вершники... йшли за ними... Бились
оскаженіло... Обидві сторони не хотіли поступатися. Раптом з’явився Вільгельм і
подав своїм військам сигнал до удаваної втечі. Побачивши це, англійці послабили
свої щільні лави і швидко погналися за втікачами... Між тим нормани,
повернувшись до ворога, напали на нього й, у свою чергу, змусили тікати
англійців... Втім, перемога не схилялася ні на той, ні на той бік... Врешті,
Гарольд, поранений стрілою в голову, загинув на полі битви і тим приніс
перемогу норманам...
Текст 3. Грамота Вільгельма місту Лондону [20, C. 266]
Вільгельм-король Вільгельму-єпископу... та всім лондонським городянам, франкам
та англам дружній привіт. Бажаю, щоб ви користувалися всіма законами часу
короля Едуарда, про що й доводжу до вашого відома. І бажаю, щоб кожен син був
спадкоємцем свого батька після його смерті. І не потерплю, щоб будь-хто
завдавав вам образу. Бережи вас Господь.
Текст 4. З «Саксонської хроніки» (1086 р.) [20, C. 266]
Прийшов він [Вільгельм] в день св. Петра... в Сальсбері, і з’явилися тут до
нього… землевласники всієї Англії, хто б вони не були, і всі били йому чолом, і
зробилися його людьми, і присягнулися клятвою вірності в тому, що вірно
служитимуть йому проти всіх.
Текст 5. Із «Книги Страшного суду» [22, C. 79]
Тут записане обстеження земель, як їх королівські барони обстежували, а саме:
за клятвою шерифа графства, всіх баронів та їх вільнонароджених дітей та всієї
сотні (адміністративний підрозділ графства), священика, старости, шести
вілланів з кожного села. А саме, як називається помістя, хто володів ним за
Едуарда короля, хто тепер володів; скільки в ньому гайд, скільки плугів на
панській землі, скільки у людей, скільки вілланів, скільки ктаріїв, скільки
рабів, скільки вільних людей, скільки сокменів, скільки лісу, скільки луків,
скільки млинів, скільки рибних угідь, скільки додалося або зменшилося; скільки
давало все разом (раніше) і скільки дає тепер; скільки там кожна вільна людина
і сокмен мав (раніше) і має (тепер). Усе це тричі, саме: за часів Едуарда
короля, і коли король Вільгельм дав, і як воно є тепер; і чи може давати більше,
ніж дає нині.
2. Реформи Генріха 2.
Англія після норманського завоювання стала
являти собою образ централізованої монархії в правління Генріха I (1110-1132
рр) і особливо Генріха II Плантагінета (1154-1189 рр). Під час правління
Генріха II були проведені важливі реформи. Вивчення цього питання залежно від
підготовки класу може проходити у двох видах: розповідь вчителя, самостійне
вивчення тексту підручника і заповнення таблиці.
Записати в зошиті
Реформи
Зміст
Значення
Судова
реформа
1.Право
вільним людям звертатися до суду.
2.Расследованіе
в суді проводили 12 осіб з числа місцевих жителів
Обмеження
влади феодалів над вільними людьми, виникнення суду присяжних.
Військова
реформа
1.Заміна
обов'язкової військової служби грошовим платежем «щитові гроші»
2.Созданіе
найманого лицарського війська.
Зменшилася
залежність короля від військових сил феодалів.
Адміністративна
реформа
Посилення
влади шерифів: збирав податки, переслідував порушників, головував у суді,
командував ополченням.
Влада короля
спиралася на чиновників, підлеглих безпосередньо йому.
3.Боротьба короля і феодалів. «Велика
хартія вольностей»
Питання про кризу королівської влади в
Англії вивчається на основі розповіді вчителя і роботі з документом.
Після смерті Генріха II його сини Річард
Левине Серце (1189-1199 рр) і Іоанн Безземельний (1199-1216 рр) продовжували
перетворення, намагалися і далі зміцнити авторитет королівської влади. Іоанн
зіткнувся з опором баронів, які були незадоволені збільшенням поборів для
організації боротьби з французами. Війна велася невдало, король втрачав свої
землі у Франції.
Які події спричинили підписання хартії?
Король змушений був прийняти вимоги
бунтівних баронів і підписати спеціальний документ 15 червня 1215р. «Велика
хартія вольностей»
Запитання і завдання для учнів.
1.Який принцип проголошувався в статті 39?
2. Про права, яких станів йдеться в
документі? Про які станах тут не згадується?
3. Перелічіть права і свободи, названі в
документі?
4. Поясніть, чому англійці вважають цей
документ «початком англійської свободи».
Наслідки підписання хартії ( визначаються
учнями) метод мікрофон:
1.Принцип недоторканності особи
2.Недоторканність володінь баронів, церкви, міських
привілеїв.
3.Податки та штрафи в державну казну відповідно до
встановлених норм.
4.Сприяння розвитку торгівлі і ремесла
5.Захист від сваволі чиновників.
4. Створення парламенту.
При сина Іоанна Безземельного, Генріху III
(! 216-1272 рр) в країні кілька разів встановлювалося баронське правління, яке
неминуче вело до громадянської війни. Військо повсталих під проводом Симона де
Монфора розгромило королівські сили під Льюсу. Полонені в битві король Генріх і
його спадкоємець Едуард були змушені підписати угоду і прийняти вимоги повсталих.
Щоб зміцнити свою владу Симона де Монфор 20 січня 1265 в Весмінстере зібрав
перший англійський парламент (від французького «парле» - говорити).
Питання щодо виникнення та функцій
парламенту розглядаються шляхом практичної роботи ( роботи у малих групах з
документами ) С. 149-150
Англійський парламент стверджував податки
і збори. В Англії не було ворожнечі між лицарями і городянами. Їх згуртованість
призвела до того, що король був змушений в 1297 році видав закон «Про
неразріашеніі податків». З цього часу жоден податок не може збиратися без згоди
Палати громад.
5. Повстання Уота Тайлера.
Навесні 1381 на південному сході Англії
почалося повстання, що охопило половину країни. Селяни громили монастирі і
феодальні маєтки, палили списки феодальних повинностей, вбивали складальників
податей. На своєму прапорі англійські селяни написали: «Хай живе король Річард
і його вірні громади» і пояснювали, що борються не проти короля, а проти його
«дурних радників».
Питання: Про яку межу селянських повстань це свідчить?
Уот Тайлер був заманений на переговори і
убитий, після чого феодали розгромили залишилися без ватажка повсталих.
Питання: Як
слід охарактеризувати поведінку селян і дію феодалів?
Під час повстання Уота Тайлера, повсталі
були фактично господарями Лондона, король написав грамоту, в якій говорилося:
«Та стане відомо, що за особливою нашої ласки ми відпускаємо на волю всіх наших
підданих і звільняємо кожного і всіх від кріпосного стану». Коли ж повстання
було придушене, король оголосив селянам: «Ви були кріпаками і залишитеся ними;
ви залишитеся у кріпосному стані, але ще незрівнянно гіршому і більш тяжкий ».
Питання: На
підставі цих висловлювань оцініть поведінку короля.
Після придушення повстання Уота Тайлера
багатьох його учасників судили. Їх звинувачували в тому, що, захопивши замок
або монастир, вони несли документи і судові протоколи, в яких вказувалися
розміри селянських наділів і повинностей, знищували списки платників податків в
канцеляріях чиновників.
Питання: Чим
пояснюються такі дії повсталих селян? Про якої причини повстання свідчать ці
факти?
5.Від станово-представницької монархії до
необмеженої королівської влади.
Відео " Війна Білої та Червоної
троянд"
робота з текстом.
Текст.
«Невдалий результат
Столітньої війни порушив в Англії велике невдоволення проти Генріха VI. Цим
скористався представник Йоркського вдома, інший молодшої лінії прізвища
Плантагенетів від того ж Едуарда III, і пред'явив свої права на англійський
престол. Таким чином виникла тридцятирічна спустошлива війна в Англії через
престолонаслідування (1455-1485 рр), відома в історії під назвою війни Червоної
та Білої Троянди, оскільки в гербі Ланкастеровского будинку була червона
троянда, а гербі Йорского будинку- біла троянда. Англія розділилася на дві
партії: Північна-за Ланкастерів, південна за Йорків.
ПослеГенріха VI Ланкастера
престол вдалося отримати Едуарду IV Йоркскому. Після його смерті, за малоліттям
його двох синів, жорстокий брат його Річард зробився опікуном їх і правителем
держави. Але він, не задовольняючись неповної влада, за допомогою низки вбивств
домігся престолу і став англійським королем Річардом III. Проти Річарда III
якого звинуватили у вбивстві синів Едуарда VI, виступив родич Ланкастерського
будинку Генріх Тюдор. Здобувши перемогу в 1485 році при Босуорт, Генріх зійшов
на престол під ім'ям Генріха VII.
Завдання: скласти опорний конспект.
2 група робота з опорним конспектом.
Завдання: скласти текст, використовуючи
опорний конспект.
Провести порівняльний аналіз отриманого
результату роботи груп.
Висновок: Війна Червоної та Білої Троянди послабила крупну
аристократію. Головну роль в управлінні країною грали представники графств і
міст. У 1485 році на королівському престолі утвердилася нова королівська
династія ТЮДОРІВ. В Англії встановилася обмежена парламентом монархія.
Домашнє завдання: параграф 11
Співставте правителя та основні події їх
правління
Правителі
Англії
Основні
події
А
А Вільгельм I
1
Народження
англійського парламенту
Б
Б Вільгельм
II Рудий
2
Здійснення
земельної перепису «Книга Страшного суду»
В
Генріх
I
3
Ухвалення
«Великої хартії вольностей»
Г
Генріх II
4
Проведення
адміністративної реформи: зміцнення влади шерифів в графствах
Д
Іоанн
Безземельний
5
Видання
закону за яким Англія ставала вільною від влади Папи країною
Е
Генріх III
6
Проведення
військової реформи: «Щитові гроші»
Ж
Едуард III
7
Розширення
території королівського домену за рахунок земель на кордоні з Уельсом і
Шотландією
З
Генріх IV
8
Боротьба
проти уікліфіканской єресі
9
Здійснення судової
реформи, запровадження суду присяжних
10
Створення
нового королівського домену
11
Поводження з
хартією, відновлювальної втрачені церквою права