вторник, 4 мая 2021 г.

9 клас історія України 05 05

 Тема уроку: Наш край на початку ХХ століття.

Дати відповіді на питання:

1 Які ознаки ідентифікують та відокремлюють одну націю від іншої?

2 Традиційне житло українців - ...

3 Що означає трикамерна будова приміщення?

4 Назвіть колективні форми праці українського селянства.

5 Традиційні страви українців це - ....

6 Чи розвивалося в українців тваринництво?

7 Найпоширенішими танцями в українців вважаються ....

8 Улюблені музичні інструменти українців  - ....

9 Традиційний одяг українців   - ...

Новий матеріал:

Роки Російської імперії[ред. | ред. код]

Мазанки форштадта Олександрівськ
Карта німецьких поселень поблизу Олександрівська, (1914)

Після остаточного захоплення Криму росіянами Дніпровська лінія втратила військове значення і була скасована. Разом з тим зростання торговельної ролі Одеси та зміна напрямків головних торговельних шляхів не сприяла швидкому розвитку міста. Попри це, російська влада була зацікавлена у розвитку Олександрівська.

У 1796 році, за завданням фаворита Катерини ІІ П. Зубова, було розроблено та затверджено проект перетворення Олександрівська в одне з найбільших міст регіону.

5 червня 1806 року Імператорським указом Олександрівськ отримав статус повітового міста Катеринославської губернії.

У 1811 р. Олександрівську було пожалувано герб.

На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини ІІ з 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівська раніше існувало село Вознесенка (сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге)колонія ХортицяРозентальШенвізе тощо).

У 1850 році у військово-статистичному огляді писалося:

«Олександрівськ — на місці Олександрівської фортеці. При заснуванні міста в цьому місці малося на увазі, що перебуваючи поблизу Дніпра і нижче порогів, воно може отримати велику вигоду від збереження та відправлення хліба та інших припасів водою. Однак місто упродовж 30 років не зробило нічого успішного ні в населенні, ні в улаштуванні: причиною того треба думати є як віддаленість його від важливої ​​переправи через Дніпро при колонії Кічкас, так і сусідство з Нікополем, що користується вигіднішою для торгівлі і промислу місцевістю. Положення міста на краю настільки великого повіту невигідно і в адміністративному відношенні, а віддаленість від Дніпра ускладнює постачання водою. Обороти на ярмарках до 200 000 руб. У місті є повітове і парафіяльне училище.«

У 1873 році завдяки проведенню через місто залізничної лінії Москва — СевастопольОлександрівськ перетворюється в один з великих транзитних пунктів по перевезенню вантажів, у першу чергу хліба. До нього направлялись потоки вантажів з навколишніх населених пунктів, для того щоб далі перевезти їх вже залізницею. Активізувався розвиток промисловості. Завдяки появі з середини 19 ст. у краї нових промислових підприємств Олександрівськ поступово стає одним з основних центрів сільськогосподарського машинобудування.

У 1880 р. відкрився завод Я. Бадовського, у 1887 р. — Леппа і Вальмана, у 1890 р. — створюється Олександрівська машинобудівна компанія, у 1891 р. розпочав роботу завод О. Циглера, у 1894 р. — І. Кацена.

Подальший поштовх для розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто з Криворізьким та Донецьким басейнами. Станом на 1897 р. в Олександрівську проживало майже 19 тис. чоловік, а напередодні першої світової війни населення міста досягло вже 63,6 тисяч чоловік. За даними перепису 1897 р. в місті мешкали 18849 чоловік, у тому числі українці — 8 101, євреї — 5 248, росіяни — 4 667[6]. На початку ХХ ст. у місті було 8 тис. будинків, 95 вулиць, 7 з яких були забруковані.

У 1893–1904 роках в Олександрівську було побудовано водогін від річки Мокрої Московки до центру. На 1910 рік довжина водогону досягла 14 кілометрів. Вода подавалася до будинків заможних городян у центрі Олександрівська. У 1910 р. побудована електростанція. У місті діяли 20 початкових загальноосвітніх шкіл, 5 реальних та 5 коммерційних училищ, 2 чоловічі та жіноча класичні гімназії.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Кінець 1910-х років[ред. | ред. код]

У 1914 році з початком Першої світової війни ряд місцевих підприємств почали випускати продукцію для військових потреб. До міста евакуюються підприємства з західних околиць Російської імперії — у 1914 році з Варшави було перебазовано авторемонтні майстерні, в 1915 році — завод акціонерного товариства «Борман, Шведе і Ко», у 1916 році з Петрограда було евакуйовано завод авіаційних моторів акціонерного товариства ДЕКА (тепер — ВАТ «Мотор Січ»), із Риги було перевезено дротово-цвяховий завод (тепер — ВАТ «Сталепрокатний завод»)[7].

Зростання військового виробництва супроводжувалось прибуттям великої кількості біженців та евакуйованих, чисельність населення Олександрівська зростає і наприкінці 1916 р. становить 72,9 тис. осіб. Погіршення умов життя через брак сільськогосподарського виробництва призводить до підвищення соціальної напруги у місті. Розквартирування на території краю військових частин, утримання яких стало тягарем для місцевого населення, накопичення біля залізничних станцій вантажів, підвезення яких стало однією з повинностей жителів стає причиною росту антивоєнних настроїв, збільшення кількості антивоєнних страйків та інших проявів невдоволення владою.

Після Лютневої революції влада на місцях Тимчасовим урядом була передана головам губернських земських управ — губернським комісарам. У своїй діяльності вони спиралися на вже існуючі органи місцевого самоврядування та громадські комітети, що виникли в перші дні після революції.

В Олександрівську вибори до міського громадського комітету відбулись у березні 1917 року. Вже у липні 1917 року відбулись вибори до Олександрівської міської думи. У результаті виборів в Олександрівську думу перемогу отримав соціалістичний блок (до нього входили російські меншовики та есери). За них проголосували майже 60 відсотків виборців. Друге і третє місце поділили між собою єврейський та український соціалістичний блок.

Домашнє завдання: дати відповідь на питання, ознайомитися з запропонованим матеріалом.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

9 клас Зарубіжна література 16 02

  Тема урока: Розвиток мовлення (у) Образи "маленьких людей" у російській літературі першої половини XIX століття ХІД УРОКУ І. Акт...